Урочиста промова

Петро Петрович Вагін народився 11.11.1955 року у Львові. Вже у ранньому дитинстві довелося малому Петрику робити непростий вибір серед пов’язаних з ним життєвих символів: двох одинадцяток та їхнього добутку на 5, підступної мудрості Скорпіона, невпевненої хисткості Ваг, ніжного ліризму Петрарки, липкого багатства Петролеуму та древньої таємничості Петрогліфів. Трохи повагавшись, юний Вагін вибрав тверду непохитність каменя-Петра і продовжує нести цю важку ношу крізь життя, ховаючи під холодною гранітною шкірою гаряче рубінове серце.

Закінчивши школу, Петро вперше виявив природжену скромність і тактовність: зрозумівши, що його глибока ерудиція та високі інтелектуальні здібності можуть справити негативний вплив на середнього студента, він не поступає до вищого навчального закладу відразу, а починає послідовно і наполегливо працювати над наближенням свого рівня до звичайного: вчиться у технікумі залізничного транспорт, працює техніком в установі з невимовлюваною назвою, служить у лавах Радянській армії. І лише досягнувши мети, сьогоднішній ювіляр у 1977 році поступає на перший курс факультету прикладної математики і механіки Львівського державного університету імені Івана Франка.

Навчання давалося юнакові легко, тому хочеться наголосити на іншому. Вже у той час проявилася така благородна риса Петра Петровича, як піклування про молоде покоління. Під його чуйними керівництвом як старшини роти майбутніх офіцерів були успішно завершені військові збори випускників 1982 року: вогнем зенітної артилерії знищено всі макети танків та гелікоптерів, збито макет літака і ледь не збито справжнього літака.

Після закінчення Університету молодий спеціаліст три роки працював у науково-виробничому об’єднанні “Система” над… (викреслено цензурою), а потім – ще стільки ж в Інституті папи і мами над поліпшенням демографічної ситуації, після чого повернувся до рідної Альма-Матер. В буремні роки Перестройки Петро Петрович показав себе талановитим ученим та громадським діячем: після захисту у 1990 році його кандидатської дисертації “Чисельне розв’язування задач механіки деформування гнучких оболонок зі скінченною зсувною жорсткістю” могутня на перший погляд механічна конструкція радянської імперії протрималася всього лише рік.

З 1995 року і по сьогодні Петро Петрович незмінно працює на кафедрі інформаційних систем. За цей час мудрий педагог і науковець-новатор зробив важливе наукове відкриття щодо впливу гендерних властивостей аспірантів на творчі можливості наукових керівників, і тепер, впроваджуючи власні розробки у практику, бере в аспірантуру лише молодих симпатичних випускниць.

Петро Петрович відомий як фахівець у різних галузях науки, людина енциклопедичної широти знань. Він користується заслуженою популярністю на різних факультетах нашого Університету, починаючи від географічного і закінчуючи філософським. Однак це не заважає йому бути зразковим сім’янином: на знак любові до дружини-медика Петро Петрович читає для студентів-прикладників курс “Операційні системи для персональних комп’ютерів”. Їй же присвячено однойменний навчальний посібник. Ніжні почуття до своєї дочки – випускниці факультету іноземних мов – ювіляр втілив у навчальний посібник “Програмування мовою Java”.

Петра Петровича також знають як натхненного співця рідного краю. Його перу належать такі сповнені любові до ландшафтів Львівщини наукові статті, як “Створення тривимірної моделі рельєфу” чи “Моделювання впливу рельєфу мiсцевостi на поверхнево-схилову ерозiю ґрунту”, своєрідна поема у формулах “Водна ерозiя ґрунтів на основi емпiричної моделi”, у якій висловлено всю силу почуттів автора до землі залежно від типу ґрунтів. А завдяки статті Петра Петровича “Wear for land resources monitoring” про красу Львівщини тепер знають і за кордоном.

Отож, у день п’ятдесятиліття щиро вітаємо ювіляра зі святом і бажаємо йому: здоров’я у науковій роботі, здоров’я у педагогічній діяльності, здоров’я у сімейному житті і міцного здоров’я в особистих справах!