Валентина Січкоріз
Олександр Левченко: «Я вірю, що наше майбутнє – світле»

Інтервʼю видавництву «Навчальна книга – Богдан»

– Пане Олександре, нещодавно у тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» з’явилася Ваша збірка фантастичних творів «Реальна мандрівка». У подорож якими світами запросить читачів ця книга?

Сайт видавництва «Навчальна книга – Богдан», 16 грудня 2013

Ірина Шутка
Письменник Олександр Левченко: віртуальний і реальний простори української фантастики

Інтервʼю тижневику «Аудиторія»

«Хіба ти не відчуваєш, що це не насправжки? Що ми значну частину життя проводимо у віртуальному просторі, наче у сні наяву, і ця частина постійно росте?» – міркує герой фантастичного роману «Реальна мандрівка» і – вирушає у справжню подорож. Цю книжкову новинку автор – письменник Олександр Левченко, асистент кафедри програмного забезпечення і провідний інженер-програміст Центру інформаційного забезпечення Політехніки, – представив на ХХ Форумі видавців.

Тижневик «Аудиторія», 10 жовтня 2013

Ігор Бондар-Терещенко
Олександр Левченко, «Диявол добра». Видавництво «Дуліби»

Рецензія на роман «Диявол добра»

У цьому захоплюючому романі нібито все про життя — буденне, регулярне, малокалорійне і техногенне. Але інтрига, яку нам пропонує «Диявол добра», примушує вкотре згадати про так звані «життєві обставини», що роблять наше існування в містечковому вакуумі самотності чи то нестерпним, чи то фантастичним. А як ще можна назвати животіння й подальше духовне пробудження провінційного журналіста, котрий став свідком пограбування бан­ку, яке започаткувало місцеву «чортівню», внаслідок чого довкола стали траплятися речі, не менш фантастичні, чи пак — екзотичні, ніж назва місцевого бару «Фламінго»...

«Дзеркало тижня», 16 травня 2009

Олексій Кацай
Зрозуміти Ітаку

Проблема втечі в романі О. Левченка «Диявол добра»

Як відомо, прогресори бувають двох типів. Навіть не дивлячись на те, що мета в них одна – сприяти піднесенню представників відсталих цивілізацій («простих і самотніх» за визначенням О. Левченка) до рівня цивілізацій розвинутих. Перший тип, базовий, був запропонований ще братами Стругацькими і уявляв орден щирих романтиків та альтруїстів. З цим не погодився прагматичний Сергій Лук’яненко і дещо некерований альтруїзм раннього варіанту прогресорів був замінений жорстко керованим. А само прогресорство з мистецтва стало лише знаряддям для побудови своєрідної правильно-геометричної (недарма представників вищої цивілізації в С.Лук’яненка люди називають Геометрами) Імперії Добра. Теж в космічних, відповідно, масштабах...

«Поетичні майстерні», 26 січня 2009

Андрій Судин
Номінант на звання «Книга року» від радіостанції BBC

Рецензія на роман «Диявол добра»

Серед 25 книг, обраних українською редакцією відомої радіостанції зі всіх книжок, виданих в Україні за рік, і які претендують на те почесне звання “Книга року”, а також преміювання від радіостанції BBC є і одне видання, яке за жанром відповідає, мабуть, наймасовішому нині в Україні – пригодницькому. Якщо загально. До того ж, як зазначено в анотації, – із елементами фантастики. Це книжка Олександра Левченка “Диявол добра”, обговорення якої довелося випадково почути в ефірі, а оскільки книжка була під руками, то і вдалося прочитати...

«Книгобачення», 1 грудня 2008

Олександра Мкртчян
«Диявол добра»: ну і як тобі цей світ?

Рецензія на роман «Диявол добра»

Література та всі науки, близькі до психології, дуже багато виграють, коли регулярно обмінюватимуться знахідками. Якщо б, припустімо, існували підручники з сучасної української ментальності, то важко було б знайти до них якісь кращі приклади, ніж історії, описані українськими письменниками. Знову ж таки, застосовуючи сценарний підхід до аналізу сучукрлітератури, можна виявити багато цікавого, наприклад характерні риси сучукрментальності, що спричиняють перехід цілком нормальної особи до міжгалактичного братства мандрівців...

«Сумно.com», 1 грудня 2008

Атанайя ТА
Як перевиховати зловмисників

Рецензія на роман «Диявол добра»

Пам’ятаєте анекдот про пару, яка пішла в кіно на детективний фільм і перед початком сеансу послідовно відмовлялася від усіх можливих послуг підприємливої бабусі в залі? Бабуся, йдучи, мстиво їм кинула: «А вбивця у фільмі – шофер!» Так от: дуже складно розповідати про детектив так, щоб не проговоритися, що вбивця – шофер. А може, взагалі нічого не треба говорити? Адже ідеальною рекламою для детектива буде те, що ви знайдете його під подушкою у своєї більш-менш дорослої дитини. Тоді відразу зрозуміло, що почитати варто й самому...

«Друг читача», № 21, 2008

Ніна Тулумбас
Адресовано романтикам

Рецензія на книжку “Чужий світ” (фрагмент огляду книжок української фантастики)

Книжці Олександра Левченка «Чужий світ» з усім відомої «обрізаної» (з одним відтятим куточком) серії «Алфізика» дало назву однойменне оповідання, яке ставить перед читачем питання відповідальності вченого за його експерименти. Але тон усій книжці все-таки задає інший твір — повість «Поразка». 

Головний герой повісті Артем — мешканець Кліо, який повертається на рідну планету після дворічного перебування на Межі, де відбуваються контакти з іншими цивілізаціями.  

«Книжковий клуб плюс», № 3, 2006

Олексій Спейсер Кацай
Випадок на Пустомитівщині

Фантастична билина

Сашку Левченку від перемовників...

 Напередодні дня народження я вирішив побути трохи «віч-на-віч із самим собою» у своїй хаті на Пустомитівщині, аби вигадати «машину для вбивств» членів таємного масонського товариства тверезості, яка мала бути випробувана під час «експедиції на Бермуди».

Але замість якихсь футурологічних і зарозумілих Бермуд ми з друзями втрапили на уфологічну й трохи навіжену «планету Братерства». Туди, де я, врешті решт, навіть не очікуючи віку ініціації – сорока п‘яти років – міг сказати собі: «Я, Володар» цього дивного світу.  

«Літфорум», 8.12.2005

Андрій Судин
Чи варто читати українську фантастику?

(Фрагмент статті – відгук на книжки «Я, Володар...», «Чужий світ»)

Фантастика Левченка – реалістична та гостросюжетна. Деякі його твори радше скидаються на захопливі детективи чи пригодницькі повісті з уплетеною в реалістичну тканину розповіді фантастичною ідеєю-ниткою. Втім, розкриємо книжку «Я, Володар…» і зазирнемо в анотацію...  

«Поступ», № 139, 22 червня 2004 р.

Анастасія Васильченко
Всесвітній путівник

(Рецензія на книжку «Чужий світ»)

Чомусь ми думаємо, що фантастичне майбутнє є нереальним, що воно ніколи не стане нашим «сьогодні»... Дві повісті та декілька невеликих оповідань — саме стільки знадобилось Олександру Левченку для того, щоб розповісти про безкрайній простір Всесвіту, життя інших планет та долі людей — ці люди потрапляють до різноманітних екстремальних ситуацій, перед ними постають питання, рішення яких ніхто не може їм підказати.  

«Новая интересная газета», № 7, 2004 

Марія Білошапка
Політика фантастичними методами

(Рецензія на книжку «Я, Володар...»)

Відомо, що політика – справа не дуже чиста. Заради відстоювання власних інтересів деякі люди можуть вдатися до брудних, а подекуди і фантастичних методів.

Перші два оповідання в книжці Олександра Левченка чимось схожі: в них ідеться про політичні ігри на нашому, українському ґрунті. Крім того, обидва головних герої страждають роздвоєнням особистості. Щоправда, з різними симптомами.  

«Новая интересная газета», № 5, 2004